Владимир Литвин

Народився 28 квітня 1956 року в селі Слобода-Романівська Новоград-Волинського району Житомирської області в селянській родині.

1978 року закінчив історичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка.

З 1978 до 1986 року працював у ректораті цього навчального закладу, навчався в аспірантурі, був викладачем і старшим викладачем. У 1986-1989 роках — начальник управління Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти України, з 1989 до 1991 року — на роботі в апараті ЦК Компартії України. З 1991 року — доцент, докторант Київського університету імені Тараса Шевченка.

З липня 1994 року — помічник Президента України з питань внутрішньої політики, заступник Глави Адміністрації Президента України. З вересня 1996 року – Перший помічник, а з листопада 1999 року – Глава Адміністрації Президента України.

31 березня 2002 року став народним депутатом України по багатомандатному загальнодержавному виборчому округу від політичного блоку «За єдину Україну» (№1 в списку). 28 травня 2002 року на першій сесії Верховної Ради України четвертого скликання обраний Головою Верховної Ради України.

Голова Народної партії.

Поєднує державну і політичну діяльність з науковою і викладацькою. З 1984 року — кандидат, з 1995 року доктор історичних наук. З 1996 року — професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Автор близько 400 наукових праць, в тому числі монументальних досліджень: «Політична арена України: дійові особи та виконавці», «Украина: политика, политики, власть», «Україна: хроніка поступу (1991-2001 рр.)», «Україна: досвід і проблеми державного будівництва (90-ті роки ХХ ст.)», «Вимір історією», «Україна: Європа чи Євразія», «Служити живому життю народу», «Творити Україну Велику», «Історія України» в 3-х томах, «Право правди», «Україна-2004. Події. Документи. Факти» у 3-х томах, «Україні бути», «Історія України» (навчальний посібник). Як співавтор виступав у підготовці та публікації фундаментальних робіт: «Уряди України у ХХ ст.», «Україна: ХХ століття», «Нариси з історії української дипломатії», «Політичний терор і тероризм в Україні. XIX-XX ст.», «Історія української культури», «Історія українського селянства» та багатьох інших.

У 1997 році обраний членом-кореспондентом, у 2003 році — дійсним членом (академіком) Національної академії наук України. З грудня 2000 року — академік Академії правових наук України.

3 травня 2006 року обраний віце-президентом Національної академії наук України.

Заслужений діяч науки і техніки України (1998). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1999). Герой України (2004).