У пошуках третьої сили ( аналіз підсумків І туру виборів Президента України 17 січня 2010 року: одеський регіональний вимір)

3 августа 2011
Головною подією громадсько-політичного життя України та Одеської області в 2010 році стали підготовка та проведення президентських виборів. У цілому всупереч негативним прогнозам та попередженням деяких заангажованих аналітиків голосування 17 січня пройшло в регіоні без порушень, які б суттєво відбились на його результатах.

Слід врахувати, що починаючи з 2004 року, Одеська область залишалась свого роду оплотом центристських сил й, насамперед, Партії регіонів. При цьому, незважаючи на загальний центристський вектор, настрої людей суттєво різняться по субрегіонах Одещини (південь, центр, північ).

Специфіка електоральних поглядів мешканців Одещини визначається низкою об’єктивних та суб’єктивних факторів. А саме:

- соціально-економічним становищем, історичними, духовними та культурними традиціями районів й міст, багатонаціональним, демографічним, віковим, релігійним складом населення; рівнем добробуту мешканців; зв’язками з Росією тощо.

- авторитетністю місцевої влади, вмінням налагодити конструктивні контакти та діалог з громадськістю, ефективно попереджати виникнення зон соціальної напруженості;

- активністю місцевих осередків політичних партій, їх фракцій та груп у місцевих радах, громадських організацій, виборчих штабів.

Серед обласних організацій 156-ти політичних партій, які на той час були легалізовані на Одещині, достатньо впливовими залишались ПР, ВО «Батьківщина», КПУ, НП, «Наша Україна» (що віддзеркалила кількість голосів, відданих за їх кандидатів). Водночас в умовах значного розчарування громадян фактично в усіх традиційних політичних силах заявили про себе на майбутнє нові політичні рухи: на підтримку С.Тігіпка та А. Яценюка. В настроях електорату виявилось бажання побачити нових політиків, прагнення до позитивних змін, сподівання на покращання добробуту та зміцнення стабільності.

Підсумки першого туру президентських виборів-2010, в якому взяли участь 62,9% виборців Одещини, засвідчили, що політичні настрої громадян регіону принципових змін не набули: збереглося лідерство ПР та її кандидата, проте на друге місце висунувся С.Тігіпко, випередивши Ю.Тимошенко.

Результатом активної організаційної, агітаційної, контрпропагандистської роботи ПР та сталих електоральних симпатій мешканців Одещини стало те, що у першому турі президентських виборів за кандидата ПР В.Януковича в області проголосувало 51,2 % виборців (майже на 16% більше, ніж загалом по Україні); він переміг в усіх районах та містах обласного значення. Однак слід відзначити, що в Одесі успіх «регіоналів» був менш переконливим (майже 44%), адже частину їх електорату відібрав С.Тігіпко.

Для порівняння: у першому турі президентських виборів — 2004 В.Янукович зібрав на Одещині 53,4% голосів.

На боці ПР виступили переважна частина місцевих бізнесово-промислових кіл, робітники підприємств, чимало пенсіонерів, селян, службовців, проросійське налаштоване населення, провідні діаспори – болгарська, молдавська, гагаузька, Українська православна церква Московського патріархату.

На користь В.Януковича при підготовці виборів працювали місцевий численний депутатський ресурс ПР (наприклад, на півдні Одещини «регіонали» тоді мали 43,5% депутатських місць в органах самоврядування); розгалужена структура партосередків ПР; власний медіа-ресурс «регіоналів», який залишається найбільш міцним у місцевому політичному просторі. Актив ПР виконав основне завдання: дійшов майже до кожного виборця.

В.Янукович зібрав найбільшу кількість голосів на півдні області- (кількість тих, що проголосували на користь нього по районах південної зони коливалась від 55 до майже 74%). У центральних районах (без Одеси) за нього проголосувало від 48 до 60% виборців; на півночі регіону трохи менше — від 40 до 63%.

Фактично абсолютною була перемога В.Януковича в Арцизькому 144-му територіальному виборчому окрузі. При цьому райони, які входили до його складу, зайняли І-ІІІ місця в регіоні за кількістю голосів, відданих за кандидата ПР (відповідно: Болградський — 73,6%, Ренійський — 72,03%, Тарутинський — 69, 81%).

У центральній частині Одещини за В.Януковича масово висловились мешканці великих районів області – Біляївського й Роздільнянського (відповідно — 58, 18% та 58, 86 %). На півночі кандидат ПР мав найбільшу підтримку в Котовському районі (63, 06 %).

У містах обласного значення ПР лідирувала в Білгороді-Дністровському та Котовську (зібравши відповідно 61,01% та 64,89% голосів).

Головним опонентом ПР на Одещині, як і протягом минулих виборчих кампаній, залишався Блок Юлії Тимошенко, основу якого складає ВО «Батьківщина».

Проте традиційний розподіл електоральних поглядів населення регіону; недоліки у роботі регіонального виборчого штабу БЮТ; зосередженість переважно на масових культурно-розважальних заходах призвели до того, що за Ю.Тимошенко у першому турі президентських виборів на Одещині проголосувало лише 10,18 % громадян ( у 5 разів менше, ніж за В.Януковича та вдвічі менше, ніж за С.Тігіпка).

Для порівняння – навіть на парламентських виборах -2007 на користь БЮТ проголосувало 13,72% виборців Одещини.

За лідера БЮТ в Одеському регіоні голосували люди з різних верств населення (інтелігенція, дрібний бізнес, працівники портів, частина селян, службовців, пенсіонери, домогосподарки тощо). Відслідковувалось поступове перетікання прибічників національно-спрямованого табору до лав БЮТ. Бютівці мали деякі зв’язки серед релігійних громад, — в основному протестантських, а в низці випадків – й православних (УПЦ КП). Однак найбільш численною релігійною конфесією на Одещині є Українська православна церква Московського патріархату, представники якої активно використовували у своїх проповідях політичний фактор та відверто агітували за кандидата ПР.

Ю.Тимошенко, як і на парламентських виборах -2007, отримала певну електоральну підтримку на півночі Одещини: в Балтському (24,78%), Савранському (21,32 %), Миколаївському (17,66%), Любашівському (17,36%) районах. Саме в цих районах суттєвий прошарок населення голосував за В.Ющенка під час виборів-2004.

Серед міст обласного значення найбільшу кількість голосів Ю.Тимошенко отримала наразі не в Теплодарі, як було протягом останніх виборчих кампаній, а в м.Ізмаїл – 12, 61%. Менше всього (традиційно) — в Болградському районі (4, 46% голосів), а також у Ренійському, Арцизькому. Тарутинському районах тощо; серед міст обласного значення – в Білгороді-Дністровському (5, 59% голосів), Котовську (8,08%) та в Одесі (9, 39%).

Значний успіх на Одещині (як і прогнозувалось) мав кандидат у президенти С.Тігіпко (21,13 % електоральної підтримки). На його користь проголосувало понад 31% виборців обласного центру (втричі більше, ніж за Ю.Тимошенко); він вийшов на друге місце в усіх містах обласного значення та великих приміських районах. Зокрема, отримав 25,83% голосів у м. Іллічівськ; 22,28% у м. Южне (хоча Іллічівський та Южненський порти вважались базовими для Ю. Тимошенко) та 22, 38% - у м.Теплодар, який раніше традиційно голосував за БЮТ. Також С.Тігіпко набрав 25,1% голосів в Овідіопольському районі, 22,3% — у Біляївському, 21,4% — у Комінтернівському. Результат С.Тігіпка був обумовлений професійно побудованою та цілеспрямованою виборчою кампанією, увагою до місцевих проблем, чіткими відповідями на болючі загальнодержавні проблеми, систематичним висвітленням позицій кандидата в регіональних ЗМІ. Загалом С.Тігіпку перешкодила лише відсутність розгалуженої організаційної структури підтримки на місцях, адже він розглядався чималою частиною електорату як основна альтернатива кандидатам ПР та БЮТ.

Регіональний актив Ініціативи «Фронт змін» діяв достатньо формально; агітаційна кампанія як і на загальноукраїнському рівні велась досить невдало, внаслідок чого на користь А. Яценюка в області проголосувало 3,95 % виборців (найкращий показник був зафіксований у Любашівському районі — 6,63%). До того ж електорат кандидата був невизначений, розмитий та нестійкий. Як і у випадку з С.Тігіпком, за А.Яценюка голосували теж як за третю силу.

Відсутність єдності в лавах лівого політичного табору та зниження популярності лідера КПУ П.Симоненка привели до того, що кандидата від Блоку лівих та лівоцентристів підтримали лише 2,62 % громадян, які взяли участь у голосуванні. Для порівняння: у першому турі президентських виборів -2004 П.Симоненко отримав на Одещині 6,7% голосів. Результати лідера комуністів у жодному районі та місті не сягнули 5% ( навіть у Великомихайлівському районі, де 12 років тому КПУ мала 70% електоральної підтримки, за П.Симоненка проголосували лише 4, 66% виборців).

Суттєвого підвищення рейтингу В.Литвина на Одещині не відбулось: у першому турі президентських виборів на його користь у регіоні проголосувало 2,59 % громадян. Найкращий показник (11,52% голосів) кандидат «народників» мав у Миколаївському районі.

За кандидатуру В.Ющенка в регіоні проголосувало 1,5 % виборців (переважно з числа національно налаштованої інтелігенції ). Для порівняння: у першому турі президентських виборів-2004 В.Ющенка підтримали 17,34% громадян Одещини. Найбільшу кількість голосів на користь В. Ющенка віддали мешканці низки північних районів — Ширяївського — 4,15%, Фрунзівського — 4,06%, Ананьївського — 3,58%; найменшу — виборці м.Ізмаїл — 0,84%, м. Білгород-Дністровський — 0,9%, Ренійського району — 0,92%, Арцизького та Біляївського районів — по 1,14%.

Результати першого туру президентських виборів на Одещині підтвердили, що шансів зібрати вагому частину голосів в інших кандидатів фактично не було. Кожний з них не набрав навіть 1 % голосів. Висловили недовіру до усіх кандидатів 1,55% виборців регіону.

За висновками аналітиків у другому турі виборів Президента принципових змін у рейтингу політичних сил на Одещині не прогнозувалось, хоча кількість голосів на підтримку Ю.Тимошенко повинна була зрости за рахунок поляризації електоральних поглядів навколо лише двох кандидатів.

При цьому враховувалось, що політичний фактор у настроях прагматичних одеситів як завжди не превалює, адже пересічних громадян більш хвилюють проблеми зростання цін та комунальних платежів, рівень зарплат, перспективи отримати гідну роботу, квартирні, земельні, екологічні проблеми тощо. На позиціях учасників президентських перегонів відбивалась й специфічна суспільно-політична ситуація в Одесі, де вже фактично розпочиналась підготовка до міських виборів.

Переважна частина виборців регіону як і раніше віддавала перевагу кандидату ПР. Прогнозувалось, що за В.Януковича у другому турі президентських виборів мала проголосувати певна частина симпатиків С.Тігіпка, В.Литвина, П.Симоненка. Проте на користь кандидатури Ю.Тимошенко частково схилялись прибічники А.Яценюка, А.Гриценка, О.Тягнибока. Думки колишніх прихильників В.Ющенка розділялись. Представники національно-демократичних сил (зокрема, об’єднаних навколо місцевого «Українського клубу») висловлювали протилежні точки зору стосовно підтримки кандидатів, які увійшли до другого туру виборів.

Водночас чимала кількість громадян заявляла про недовіру до обох кандидатів, які увійшли до другого туру виборів, й була готова голосувати відповідно ( далі буде).

  
Комментарии размещаются сторонними пользователеми нашего сайта. Мнение редакции может не совпадать с мнением пользователей.
Комментарии:


   Правила общения на сайте.   Список забаненых