Зачем Саркисян прорекламировал саакашвилиевского главу райгосадминистрации?

В выпуске газеты  облсовета «Одеські вісті («Одесские известия») за 20 сентября  опубликовано интервью с председателем Захарьевской райгосадминистрации Дмитрием Франчуком «Майбутнє у району – непогане».

Молодой выдвиженец губернатора Дмитрий Франчук расписан во всей красе – пиар газета обеспечила ему серьезный, что выглядит достаточно «интригующе» на фоне трений областного самоуправления с ОГА и особой «любви» предоблсовета Урбанского к Михеилу Саакашвили.

Или, может быть, и.о. главреда Владимир Саркисян (которого за этот материал его хозяева по голове явно не погладили) проявил такую «принципиальность», рассердившись на то, что до сих пор не назначен на должность?

В свое время «Рупор Одессы» упоминал о Франчуке  в контексте его странных «инвестиционных» заявлений. Но тогда можно было сделать скидку на неопытность.

А что теперь? Дмитрия Ивановича представили исключительно как «енергійного та ініціативного керівника», децентрализатора, кадрового реформатора, при котором (по его же словам), Захарьевский (бывший Фрунзовский) район «посів четверте місце в області за результатами рейтингових показників щодо надходжень податків та зборів, перше місце – за надходженням плати за землю».

Впрочем, ознакомиться  с полным текстом интервью  можно на сайте «ОВ».

Обратим внимание лишь на несколько моментов (они заслуживают комментариев).  

Франчук подчеркнул: «З перших днів я прагнув налагодити ефективну співпрацю районної державної адміністрації та районної ради. Аби не було жодних протистоянь, конфліктів. Прийняття рішень має відбуватися синхронно й ефективно. На сьогодні у нас повне взаєморозуміння з головою районної ради В’ячеславом Анатолійовичем Думитрашком та більшістю депутатського корпусу. Я вважаю, що така співпраця лише на користь району» (с чем нельзя не согласиться – прим. ред.).

А вот дальше уже некая не вполне логичная отсебятина.

Председатель РГА говорит: «Натомість деякі сільські голови закидають мені, що слід тісніше працювати з підприємцями та фермерами. Адже з їхньою фінансовою допомогою можна вирішувати багато проблем на місцях. У такі моменти хочеться пояснити лідерам громад, що налагоджувати зв’язки зі спонсорами – то їхній клопіт (?). У голови райдержадміністрації інші завдання (?)…

З іншого боку, мене просто вразила деяка байдужість наших підприємців та фермерів. Спільно з районною радою ми збирали їх декілька разів, аби разом відремонтувати дороги, встановити камери відеоспостереження та утворити громадське формування з охорони правопорядку. Ми планували виділити на це певну суму з районного бюджету і попросили допомоги у спонсорів. Але чомусь далі слів справа не зрушила…

Я завжди дивуюся, коли буваю в гостях у своїх колег. Наприклад, у Великомихай­лівському та Саратському районах голови РДА не бігають із простягнутою рукою до підприємців, фермерів. Ті самі приходять до районної лікарні або дитсадка і питають, чим можуть допомогти. Вони самостійно ремонтують дороги, об’єкти соціальної сфери на селі і не показують пальцем на керівників району. У нас чомусь такого нема».

Действительно, почему местные предприниматели и фермеры не идут на контакт с Франчуком? Разве в этом нет его личной  недоработки? Ведь если руководитель  исполнительной власти отказывается помогать местным бизнесменам (и одновременно хвалит неких пришлых господ), то и они его не поддержат. Чему удивляться!   

Был задан  главе райгосадминистрации и «каверзный» вопрос: «У вас також були непорозуміння з освітянами та попередніми керівниками району… Вони звинуватили вас у некомпетентності та самопіарі. Як вирішалася ця ситуація?».

Ответ достаточно оригинальный:

«Освітяни образилися на мій намір звільнити педагогів пенсійного віку. До того ж я невдоволений підготовкою учнів до ЗНО та низьким рівнем показників наукової діяльності в школах. Ну скажіть, як може людина пропрацювати в школі 30 років і не мати досягнень на всеукраїнському чи міжнародному рівнях? (!).

Після відкритого звернення освітян я тісніше поспілкувався зі вчительськими колективами і пояснив їм свою позицію. Та все ж таки ми знайшли спільну мову».  

Понимает ли Франчук, что обидел  учителей  во многом незаслуженно? О каком всеукраинском и международном уровне в сельских школах идет речь? Знает ли молодой да ранний, как тяжко приходится вкалывать учителю в глубинке  да и просто выживать  на мизерную зарплату, насколько у него ограничены возможности по сравнению с городскими преподавателями? Не говоря уже о том (это по поводу всеукраинского уровня), что просто так за  добросовестный труд (или прямо скажем  - за так) получить, к примеру, звания народного или заслуженного учителя, почетного работника образования Украины последние десятилетия было невозможно?     

И ещё одна примечательная сентенция Дмитрия Франчука: «Щодо критики попередників, то я до неї ставлюся спокійно. Я згоден, що в деяких питаннях був некомпетентним, десь не розумів ситуацію (весьма самокритично — прим. ред.). І все тому, що, на відміну від колишніх керівників району, ніколи не працював чиновником, не був у політиці. Проте завжди найважливішим для мене було і залишається відчуття відповідальності».

Вот то-то и плохо, что у выдвиженцев Саакашвили не было хотя бы минимального опыта чиновничьей работы, их предварительно ничему не научили. Это общая беда, тем более, что у самого Михеила Николозовича кроме самопиара и демагогии ничего полезного позаимствовать нельзя.

Так что Д.И.Франчуку ещё учиться и учиться, работать над ошибками и исправлять их, если, конечно, он не бросит госслужбу.

Семен Корчагин