Результат, на який можна було очікувати (щодо підсумків ІІ туру виборів Президента України 7 лютого  2010 року: Одеська область)

- протистояння політичних сил, чиї кандидати увійшли до другого туру, мало досить жорсткий характер та обумовлювало втягування до виборчих перегонів значної частини навіть досить аполітичного населення Одещини (зокрема, представників релігійних конфесій, профспілок, ветеранських та молодіжних громадських фундацій, національно-культурних товариств, тощо);

- передвиборча агітація та контрпропаганда, яку здійснювали і координували виборчі штаби В.Януковича та Ю.Тимошенко, велись безкомпромісно з широким використанням ЗМІ та, насамперед, партійної преси.

Специфікою передвиборчого протистояння була відсутність такого чіткого розділення кандидатів в ідеологічній площині (тобто на центриста та правого), як це було в 2004 році. В.Януковича та Ю.Тимошенко підтримували різнопланові політичні сили, хоча навколо лідера БЮТ безумовно групувалась більшість національно-спрямованих фундацій.

На першому плані був прагматизм, регіональні, групові, корпоративні та навіть ситуативні інтереси, а не ідеологія, а тому справа не дійшла до акцій, пікетів на межі бійок, свар навіть на сімейному рівні, як п'ять років тому. Хоча Указ Президента України В.Ющенка про присвоєння Степану Бандері звання Героя України й розколов суспільство, викликавши вкрай негативну реакцію значної частини громадськості регіону (насамперед, ветеранів Великої Вітчизняної війни) і об’єктивно сприяв згуртуванню прихильників антипомаранчевого табору навколо В. Януковича.

Негативним фактором для загальнодержавних інтересів України стала крайня поляризація електоральної підтримки: навколо В.Януковича об'єднались усі східні та південні регіони, а інші — віддали перевагу Ю. Тимошенко. Посилився електоральний розкол України по територіальному принципу, при наявності якого нелегко знайти консенсус та консолідувати державу. До того ж розрив між кількістю голосів, отриманих В.Януковичем та Ю.Тимошенко, був невеликий (майже 3, 5%).

Слід констатувати, що знову специфіка соціально-економічного розвитку регіону, національно-культурні та духовні традиції населення, багатонаціональність, сталий, сформований протягом усього періоду незалежності розподіл електоральних симпатій мешканців переважно між центристами та частково лівими безпосередньо вплинули на результати виборів та обумовили переконливу перемогу В.Януковича на Одещині у другому турі президентських виборів.

Певним плюсом для Партії регіонів на її кандидата було те, що ПР діяла в опозиції, а тому в розумінні багатьох пересічних громадян не відповідала за болючі проблеми сьогодення. Водночас люди критикували за кризові явища, нестабільність, дорожнечу, насамперед, діючий Уряд на чолі з Ю. Тимошенко, який до того ж у свій час прийняв низку суперечливих, іноді непрофесійних рішень стосовно економічних проблем та окремих промислових об’єктів Одещини.

Щодо конкретних результатів виборчих перегонів:

Кількість виборців, які взяли участь у другому турі виборів Президента України на Одещині, становила 63, 41 % ( для порівняння у другому турі президентських виборів 2004 року в регіоні проголосувало 72,2 %, а в 1999 році – 63,9 %).

Наразі цей показник був меншим, ніж загалом по Україні, але не знизився, а навіть трохи перевищив відповідний рівень першого туру, що в більшості випадків об’єктивно зіграло на користь кандидата-центриста. В жодному районі області кількість тих, хто взяв участь у голосуванні, не була нижче, ніж 57%.

Лідирували за кількістю тих, хто проголосував, Білгород-Дністровський район (72,6%), Котовський район (72,46%), мм Южне (75,38%) та Іллічівськ (72, 14%).

Загалом, як завжди, великою активністю не відрізнялась Одеса, де кількість тих, хто взяв участь у голосуванні, склала 61,12 % .

У другому турі виборів висловились на користь В. Януковича 74, 21% % громадян Одещини, які взяли участь у голосуванні. У першому турі виборів 2010 року цей показник в області становив 51,2 %, а у другому турі 2004 році — 67,76%.

У порівнянні з іншими південними та східними регіонами підтримка В.Януковича на Одещині була більш вагомою у відсотковому вигляді, ніж у Дніпропетровській, Миколаївській, Запорізькій, Харківській, Херсонській областях. Нагадаємо, що за результатами першого туру Одеська область займала 7 місце серед регіонів (включаючи АР Крим та Севастополь), які висловились за В.Януковича, а за результатами другого туру — 5 місце.

Електоратом В.Януковича знову стали робітники, значна частина селян, підприємці, чий бізнес пов’язаний зі східноукраїнськими та російськими партнерами. Для пересічних громадян кандидатура В.Януковича була більш привабливою та зрозумілою, адже він сприймався та сприймається як виходець з народу. Традиційно продемонстрували високу ступінь активності пенсіонери (насамперед, серед противників Ю.Тимошенко), що складали основну частину виборців похилого віку в районах області. Перевагу В.Януковичу віддала й значна частина молоді, адже державна політика стосовно вирішення її проблем в останні роки була суперечливою та невизначеною. На користь кандидата-центриста висловилось й чимало держслужбовців низової ланки, які чекали, але не дочекались від Уряду Тимошенко підвищення заробітної плати (що виглядало некращим чином на фоні демагогічного загравання з медичними працівникам та освітянами).

На підтримку кандидата-центриста на Одещині разом з Партією регіонів офіційно та дисципліновано висловились облорганізації лівих сил - КПУ, СПУ, ПСПУ, а також партія «Родина». Підтримали кандидатуру В.Януковича переважна більшість провідних громадських об’єднань Одещини: ветеранські, афганські, чорнобильські, національно-культурні, жіночі, молодіжні, а також значна частина профспілок. За В.Януковича ( і це слід особливо відзначити) проголосувала більшість місцевих прихильників С.Тігіпка ( про що свідчить аналіз голосування на користь ПР у тих районах та містах, де у першому турі С.Тігіпко впевнено займав друге місце). Також на боці лідера ПР виступила переважна частина активістів Блоку Литвина та деяка частка прибічників «Нашої України», які побоювалися посилення авторитарних тенденцій у випадку перемоги Ю. Тимошенко і вказували на відсутність в неї професійної команди.

Провідні національно-культурні громади — болгарська та молдовська, більшість етнічних росіян (особливо на півдні області) висловились за В.Януковича. При цьому, чим більше було націоналістичних виступів оточення В.Ющенка та заходів ультранаціоналістів в Одесі, тим вище був рейтинг В.Януковича на Одещині.

Серед віруючих навіть більше, ніж у 2004 році, спостерігалась поляризація поглядів, обумовлена діяльністю різних конфесій. Так, представники Української православної церкви (Московського патріархату) – як керівники Одеської єпархії, так ї благочинні по районах, відверто виступали на користь В.Януковича, що суттєво вплинуло на настрої пастви, особливо у сільській місцевості. Більшість представників інших конфесій своєї позиції стосовно виборів публічно не оприлюднювала.

Ю.Тимошенко підтримали 19,58 % виборців Одещини (у першому турі – 10,18 %). Нагадаємо без коментарів, що у другому турі президентських виборів 2004 року за В. Ющенка проголосувало 26,09 % громадян регіону.

Кількість голосів на користь Ю.Тимошенко зросла майже вдвічі за рахунок розмежування електоральних поглядів навколо лише двох кандидатів. Проте результати другого туру виборів знову підтвердили, що лідер БЮТ не сприймається більшістю мешканців Одещини: багато хто голосував навіть не стільки за В.Януковича, скільки проти Ю.Тимошенко, її надлишньої агресивності, непередбачуваності. У другому турі нинішніх виборів менше голосів за кандидата БЮТ, ніж Одещина, віддали лише Автономна Республіка Крим, Донецька, Луганська області та Севастополь.

З іншого боку і серед тих, що віддали голоси за Ю.Тимошенко, значну частину становили не її прихильники, а насамперед, противники В.Януковича. Не на користь Ю.Тимошенко на Одещині зіграла й неспроможність місцевих виборчих штабів БЮТ адекватно відповісти на виклики ПР.

Кандидатуру Ю.Тимошенко зокрема підтримала частина інтелігенції (хоча науковці, вчителі, медичні працівники дотримувались суперечливих поглядів), студентства, дрібних підприємців, портовиків, правоохоронців, військових. На користь Ю.Тимошенко під егідою обласного штабу БЮТ виступали облорганізації ВО «Батьківщина», Партії «Реформи і порядок», Народного руху України, Партії захисників Вітчизни. Але зазначені фундації не могли зіграти необхідної ролі, оскільки вони є менш численними та авторитетними серед населення, ніж партійні та громадські організації, що згрупувались навколо ПР. Наполегливо агітував за Ю.Тимошенко народний депутат України, лідер Європейської партії України М.Катеринчук, який неодноразово відвідував Одещину. За кандидатуру прем’єра висловились значна частина прихильників А.Яценюка, А.Гриценка, О.Тягнибока, Ю.Костенка, представники ГО «Справедлива Одеса», частина прибічників В.Ющенка. Основним аргументом противників В.Януковича знову було давне минуле кандидата, деякі недоліки його освіти, що відштовхувало частку інтелігенції та співробітників силових структур.

Місцеві священнослужителі Української православної церкви Київського патріархату, Української Греко-католицької церкви, Римсько-католицької церкви, протестантських конфесій тощо в індивідуальних бесідах з віруючими висловлювались на користь Ю.Тимошенко.

Якщо проаналізувати субрегіональний аспект динаміки електоральних поглядів, то ми побачимо, що більшу частину голосів В. Янукович знову отримав на півдні області – від 69 до 88 % ( у першому турі – від 55 до 74% ).

Зокрема, знову лідирували Болградський район – 88,32% електоральної підтримки В. Януковича (у першому турі було 73, 6 %; у 2004 році — 87,3 %); Ренійський район – 86,76 % ( у першому турі було — 72, 03%, у 2004 році — 87,4%). Показово, що саме у цих районах, де мешкають чисельні болгарська громада та молдовська громада, перемога В.Януковича була найбільш переконливою як у першому, так і у другому турі. Звернемо увагу також на Тарутинський район, де лідер ПР зібрав — 85, 8% голосів ( у 2004 році — 82,1%), Арцизький район – 84, 44% ( у 2004 році- 84,4 %).

У центральній частині Одещини за кандидата –центриста проголосувало від 63 до 79 % виборців ( у першому турі – від 48 до 60%; у 2004 році — понад 65%). Зокрема у великих приміських районах області — Біляївському та Роздільнянському показник електоральної підтримки В. Януковича склав відповідно 79, 53 % та 76, 95 % ( у першому турі — 58, 18% та 58, 86 %; у другому турі 2004 року — 72 та 74, 31 %).

На півночі регіону підтримка кандидата ПР коливалась від 55 до 79% голосів виборців ( у першому турі – 40-63%; у 2004 році — 66%). Кандидат ПР знову мав найбільшу кількість прихильників у Котовському районі, де за нього проголосувало 79, 53% громадян (у першому турі — 63, 06 %; у 2004 році — 78, 6%).

У містах обласного значення ПР, як і 17 січня, лідирувала у Білгороді-Дністровському та Котовську (зібравши відповідно 82, 25 та 81, 32% голосів). У першому турі виборів ці показники становили 61,01 та 64,89%; у 2004 році — 79,7 та 75,6%. Перевагу В.Януковича забезпечила й Одеса, де зосереджено понад 40% виборців регіону. Кількість голосів на користь представника ПР порівняно з першим туром в обласному центрі зросла з 44 до 73,05 % та значно перевищила рівень 2004 року (62%). Зокрема, це підтвердило висновок про перетікання електорату С. Тігіпка (за якого у першому турі проголосувало більше 31% виборців Одеси) переважно до В. Януковича.

Щодо конкретних результатів Ю.Тимошенко, то слід визнати, що картина у порівнянні з першим туром виборів принципово не змінилась. Найбільша кількість голосів на користь кандидата БЮТ була знову віддана у низці північних районів: Балтському — 40, 5 % ( у першому турі — 24,78%), Савранському – 37, 59 % (у першому турі — 21,32%), Миколаївському — 34, 66% (у першому турі — 17,66%), Іванівському — 31, 44 % ( у першому турі — 16, 67%), Любашівському — 30, 85% (у першому турі — 17,36%), Однак перемоги над суперником і в цих районах керівник БЮТ не досягла.

Серед міст обласного значення найбільшу кількість голосів Ю.Тимошенко отримала в містах Южне (25,95%) та Іллічівськ (22,45%), проте відставання від В.Януковича і тут перевищувало 40%. Водночас у м.Білгород-Дністровський за лідера БЮТ проголосувало лише 11, 49% громадян (17 січня — 5, 9% ), у Котовську – 14, 4 % (17січня — 8,08%).

Знову менше всього на її користь проголосувало виборців у низці південних районів: у Болградському районі – 8,25 % (у першому турі — 4,46% ), а також у Ренійському, Тарутинському, Арцизькому районах тощо. Винятком на півдні став лише Кілійський район, де за Ю. Тимошенко проголосувало 24,76% виборців. Для порівняння: у другому турі виборів-2004 В. Ющенка в Придунав'ї підтримало близько 17% громадян.

В Одесі за Ю.Тимошенко проголосувало 19, 27% виборців (у першому турі виборів — 9, 39%). Без коментарів: у другому турі президентських виборів 2004 року на користь кандидатури В.Ющенка в залежності від районів Одеси висловилось від 28,2 до 34,5 % виборців.

Загальні висновки:

Підсумки другого туру президентських виборів на Одещині принципово не відрізнялись від прогнозованих. При цьому співвідношення голосів, відданих за В.Януковича та за Ю.Тимошенко, було значно кращим для кандидата ПР у порівнянні з другим туром президентських виборів 2004 року. В.Янукович отримав перемогу над Ю.Тимошенко з розривом у 54,63 % (у 2004 році розрив у голосах між В.Януковичем та В.Ющенко в Одеському регіоні складав 41,67 %). Лідер ПР, як і в першому турі, переконливо переміг в усіх територіальних виборчих округах, районах, містах обласного значення (зокрема в обласному центрі).

Поряд з цим, був знову засвідчений той факт, що найбільша кількість прихильників кандидата ПР зосереджена переважно у південних (з багатонаціональним складом населення), окремих північних (де раніше мешканці надавали перевагу комуністам) та великих центральних районах Одещини (Біляївському та Роздільнянському), мм. Котовськ, Білгород-Дністровський, Ізмаїл. Одеса та її міста-супутники — Южне, Іллічівськ, незважаючи на усі спроби БЮТ перетягнути на свій бік їх населення та працівників морегосподарського комплексу, теж проголосували за В.Януковича.

Окрім об’єктивних чинників на результати голосування у другому турі президентських виборів суттєво вплинули недоліки та формалізм у роботі штабів БЮТ на усіх рівнях. Прихильники В.Януковича розцінили підсумки першого туру виборів як свою перемогу й перед другим туром мобілізували усі наявні сили. Навпаки актив Ю.Тимошенко після 17 січня тривалий час був певним чином розгублений та деморалізований. Прорахунком команди БЮТ та особисто Ю.Тимошенко стало й запрошення до України великої кількості «боєздатних грузинських спостерігачів», адже «фактор іноземного втручання» був всіляко використаний у контрпропагандистській роботі «регіоналів».

Важливо підкреслити, що на успіх В. Януковича на Одещині вплинула позиція значної частини прихильників С.Тігіпка, лівого електорату.

В агітаційній роботі регіонального активу В.Януковича досить успішно спрацювали наступні тези:

- навколо кандидата ПР є команда професіоналів, під час прем'єрства В.Януковича життя було більш стабільним та прогнозованим;

- В.Янукович добре знає потреби регіонів, завжди був та є прихильником міцної регіональної політики;

- обрання В.Януковича збереже стабільність, а прихід до влади Ю.Тимошенко викличе соціальні потрясіння, не буде сприяти міжнаціональній злагоді, призведе до кадрової перебудови у всіх ланках влади, болючого перерозподілу власності, загравання з націоналістами та НАТО, підпорядкування МВФ та перетворення України на напівколоніальну державу.

- обрання Ю. Тимошенко сприятиме посиленню примусової українізації.

Особливий наголос був зроблений на тому, що В.Янукович вже запропонував низку важливих соціальних програм та буде впроваджувати їх у життя, а Ю. Тимошенко може відмовитись від їх проведення.

Водночас чимало мешканців регіону висловили недовіру до обох кандидатів. Кількість громадян, які не підтримали жодного з них, зросла у порівнянні з першим туром виборів з 1,55% до 4,69 % ( у м. Одеса – 6,46%, у значному ступені за рахунок голосів прихильників С.Тігіпка). Чималий відсоток населення знову зовсім не прийшов до виборчих дільниць. Не брали участі у голосуванні 670 222 особи ( 36, 59%). На перший погляд, це лише традиційна аполітичність частини мешканців Одеського регіону. Проте списувати все тільки на відсутність громадянської позиції – це лише спрощувати проблему. Багато хто з мешканців області остаточно розчарувався у здатності будь-якої влади щось змінити на краще. Це виявилось і в тому, що 54470 громадян в Одещині не підтримали жодного з кандидатів. За даними екзіт-полів переважну частину тих, хто висловився проти усіх у другому турі, склали громадяни, які 17січня віддали перевагу С.Тигіпко та А.Яценюку (тобто голосували за третю силу). А тому майбутній владі на усіх рівнях, дбаючи про свій авторитет, треба було врахувати зростання рівня негативних настроїв населення.